Гірчиця жовта , сімейство хрестоцвітих — відмінна сидеральна культура, що широко використовується в органічному землеробстві.

Особливості жовтої гірчиці

Рослина гірчиці жовтої має стебло висотою 50-150 см, великі нижні листки й менші верхні. Корінь проникає вглиб на 2-3 метри. Зелень її їстівна, може бути використана для приготування салатів.

Гірчиця жовта відрізняється від білої різновиди щодо більшої посухостійкості, але холод вона переносить гірше. Насіння її трохи меншого розміру, тому витрата посівного матеріалу може бути менше.

Переваги жовтої гірчиці

Перерахуємо об'єктивні плюси використання цього зеленого добрива:

• При перегниванні зелені ґрунт збагачується азотом, фосфором, калієм.
• Коренева система гірчиці має здатність поглинати з ґрунту важкорозчинні поживні елементи, які недоступні для інших рослин і переводити їх в легкодоступні форми.
• Поліпшуються фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунту. Вона стає більш пухкою, краще вбирає вологу й пропускає повітря.
• Створюються оптимальні умови для розвитку й активності корисних ґрунтових мікроорганізмів і хробаків.
• Килимом сидератів ґрунт надійно захищається від водної та вітрової ерозії, захищається від перегріву і пересушування.
• Пригнічується зростання бур'янів.
• Фітосанітарні властивості, завдяки наявності ефірних олій у всіх частинах рослини — профілактика розвитку фітофторозу, парші картоплі, фузаріозу. Відлякує шкідників — дротяників, попелиць, трипсів і т. д.

Вирощування й використання

Посіви гірчиці жовтої не слід розміщувати на грядках для інших хрестоцвітих — капусти, редьки, редиски, ріпи, оскільки шкідники й хвороби у них спільні. Це кращий попередник для пасльонових і бобових.

Посів гірчиці жовтої проводиться навесні або восени, а також влітку, між основними культурами або на порожніх грядках. Сіють насіння рядами або розсипом. Зелень важливо скошувати до початку цвітіння. Після скошування її закладають в ґрунт або залишають на грядці, як мульчу. Взимку вона сприяє утриманню снігу.